“Що з того, що ти молишся, якщо війна не закінчується?”
Щось таке почула від знайомої одна пані і поділилася на зустрічі “Люстерка” цієї суботи.
І я довго над тим думала.
Але це не нове, це старе як світ уявлення про Бога.
Лк 24:21: «А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!»
Пригадую собі двох апостолів, які йшли до Емаусу і щиро нарікали Ісусові на нього самого, що Він не зробив того, чого вони сподівалися.
Пригадую Юду, який видав Ісуса фарисеям і воїнам, аби його Учитель нарешті зробив те, на що всі чекають.
Бо ж Месія для Ізраїлю був зовсім не тим, який мав відкрити рай. Він мав звільнити від окупації їхню країну.
Ісус мав на те інший погляд.
Коли чую різні закиди у бік Бога, що Він не робить те, що мав би робити, то знаю, що Він вже це чув і не раз. Навіть на хресті Йому казали:
Мт 27:40: «Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!»
Перефразовуючи для нас, звучатиме так:
“Якщо Ти Бог, зупини війну, і ми повіримо в Тебе”.
Бог вміє слухати.
Але, мабуть, теж має купу питань до людини.
Чому Він має робити те, що людина зобов’язана робити сама?
Чому має слухати молитви тих, що самі нічого не роблять, а перекладають відповідальність на Нього?
(Наприклад, піти у військо, донатити, волонтерити, дбати про постраждалих, і все те, що навколо волає про допомогу)
Інколи супер побожні люди дуже мало роблять, окрім молитви. Але від них також чую супер багато критики на владу, на корупцію, на вчителів, на всіх навколо.
Вибачте за докір.
Та ті, хто робить найбільше, найменше нарікають.
Бо не мають часу на пусті слова.
На кінець пригадаю історію Мойсея, 80-річного лідера Ізраїлю. Коли на них напав Амалик, б’ючи по останніх ослаблих колонах ізраїльтян, Мойсей підняв руки на молитву, а всі боєздатні пішли у бій. Доки на горі їхній лідер тримав руки піднятими, доти внизу перемагали. Ослаблі руки почали підтримувати двоє його найближчих – Аарон і Хур. І так народ переміг.
Молитися, підтримувати тих, в кого опускаються руки і боротися до кінця. Ось що працює.
А не зайві питання, якими хочеться вколоти, а не почути правду.
Сестра Антонія Зоряна Шелепило
